Дядьку Фройде, чи ви здуріли?

Наснився мені сьогодні метелик.  Російською мовою –  бабочка.  Уві сні він був раз метеликом, раз моєю кицькою.

 Це створіння  порхало біля мене, потім перетворювалось на кицьку і лагідно муркотіло на колінах.

 Мене настільки зацікавив цей незвичний симбіоз – метелика з кішкою, що зранку вирішила проконсультуватись із сонником.

 Порадував  Міллер. Він пророкував:

«Бачити серед квітів і зеленого різнотрав'я метелика – багатство, благополуччя, звістка від того, з ким в розлуці; для жінки – щаслива любов принесе міцний шлюб».

Починаю згадувати, еге ж, начебто було й  різнотрав'я –  якась клумба з квіточками.

На цьому б мені  і заспокоїтись, та сидіти спокійно в очікуванні щасливої любові, але якась чортяка підштовхнула під руку і я зазирнула у сонник від Фройда.

  Фройд проти метелика      

 Фройд, на відміну від Міллера не був таким благодушним. Він не розтікався пасторальним єлеєм. Суворо і грізно звучало його формулювання щодо мого, як здавалось на перший погляд невинного сна.

«Метелики, як і будь-які дрібні істоти, символізують дітей, –  віщував Фройд. – Якщо ви милуєтеся  метеликами, що пурхають, то ви хочете мати дітей».

Хто-зна, подумалось, може десь там глибоко й зріє таке бажання, але щось я його не дуже відчуваю. Та, психоаналітикам видніше, що   коїться в мене, на рівні підсвідомості. Хто я така, щоб заперечувати метру зі світовим ім’ям! Вже думала, що на цьому функція метеликів у сновидіннях вичерпана, аж тут…

Аж тут Фройд мене ошелешив. Виявляється:

 «Якщо ви ловите метеликів, то ви хотіли б зайнятися сексом з неповнолітніми».

Матінко моя рідна!!! А я таки його ловила, ще й садовила у коробочку!

 «Те ж саме значення, якщо ви відриваєте у метелика крила або лапки, але при цьому вам повинно приносити задоволення ще й насильство над ними».

            Леле! Добре, хоч я лапки не відривала! Читаю далі:

«Якщо ви уважно роздивляється одного живого метелика, то у вас на прикметі є якась конкретна неповнолітня особа, з якою вам би хотілося вступити в сексуальний контакт».

Я знову в сум’ятті. Бо таки ж пам’ятаю, що уважно розглядала того метелика!

Але нема, нема у мене на прикметі неповнолітніх осіб! А якби й були, я не хочу вступати з ними в будь який контакт!

Краще хай вже буде оте перше – що я бажаю мати дітей! Ой! Але для цього ж треба вступати в контакт! А тут неповнолітні! Приховані бажання, що коїться, людоньки!

І тут мені подумалось: а може не варто так сліпо довірятись авторитетам? Може, треба трохи прислухатись і до себе? Ну, ще й до старенького доброго Міллера…

P.S. Що пишуть про котів, боюся навіть й читати.